ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

 Людина була і завжди залишиться сином природи, і те, що ріднить її з природою, повинно використовуватися для її залучення до багатства духовної культури. Світ, який оточує дитину, це перш за все світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Я вбачаю виховний сенс у тому, щоб дитина бачила, відчувала ,переживала, осягала розумом , як велику таємницю. залучення до життя в природі…

В.О.Сухомлинський

У сучасному розумінні під екологічною компетентністю розуміють здатність особистості вирішувати різного рівня проблеми і завдання, що виникають у життєвих ситуаціях та професійній діяльності, формування екологічної культури, мотивів, знань, навчального й життєвого досвіду, пов’язаних із збереженням довкілля. 

Екологічна компетентність дає змогу сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку. Тому екологічна освіта потребує особливої уваги, оскільки збалансованість є результатом узгодження економічно-соціального розвитку суспільства та збереженням довкілля. Формування екологічної компетентності громадян України є одним з найголовніших пріоритетів розвитку освіти, що проголошено деклараціями ООН і врегульовано низкою інших законодавчих документів нашої держави. 

Видатний педагог В. О. Сухомлинський стверджував, що природа лежить в основі дитячого мислення та творчості. Учений вважав, що формувати у людини ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку. Основою екологічної підготовки мають бути, звичайно, біологічні знання — закони життя живої природи і розуміння того, як необхідно жити, щоб не порушити гармонії навколишнього середовища. Процес формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики враховано розробці Державного стандарту, запровадженому МОН України в загальноосвітніх школах з 2012 року. Проблема екологічної освіти і виховання в Українів надзвичайно актуальною і має велике значення для сьогодення та майбутнього. Тому, враховуючи великий досвід громадських організацій, науковців і педагогів, необхідно об’єднати зусилля з досвідом установ системи освіти у розв’язанні проблем екологічної освіти та виховання у державі. Нині в умовах широкомасштабного економічного розвитку передових країн світу постає нагальна проблема нагромадження та поглиблення наукових знань, зростання рівня освіченості нації, що невід’ємно віддзеркалюється на політичному та економічному становищі країни, на її інформаційному просторі та глобалізації проблем виживання людства. Це особливо є актуальним, адже поряд із глобалізації людської цивілізації постає проблема забезпеченості їх продуктами харчування, якісною водою; всебічно обговорюються та розробляється стратегія боротьби людства із загальним потеплінням клімату, пошуку та застосування альтернативних джерел енергії; запроваджуються заходи у боротьбі із поширенням інфекційних хвороб. Саме такі передумови вимагають від кожної людини новітнього розуміння екологічного розвитку людства в гармонії з природою — важливим пріоритетом розвитку сучасного суспільства, що відіграє надзвичайно важливу роль у еволюції цивілізації і природи, відповідальності щодо неї. Тому формування екологічної культури кожної людини, і всього суспільства в цілому, є таким же важливим завданням школи, як і формування культури людських відносин. 

Екологічна свідомість як важлива частина світогляду школярів формується в процесі екологічного виховання. Воно являє собою систематичну педагогічну діяльність, спрямовану на розвиток екологічної освіченості і вихованості дітей; накопичення екологічних знань, формування вмінь і навичок діяльності в природі, морально-естетичного світогляду, високоморальних особистісних якостей і твердої волі у здійсненні природоохоронної роботи. 

Екологічне виховання здійснюється в результаті цілеспрямованого навчання. Учні в процесі вивчення різних предметів збагачуються екологічними знаннями. Цей взаємозв’язок і обумовленість різноманітних видів діяльності визначають систему екологічного виховання. 

Нині існують різні тенденції екологічної освіти стосовно пріоритету формування тих або інших підструктур екологічної свідомості. Більшість учених схиляються до необхідності популяризації екологічної просвіти громадян, через засвоєння екологічних знань і виховання здатності бачити комплексні проблеми в природному середовищі, щоб запобігти екологічній кризі. Для забезпечення успіху в формуванні в учнів екологічних понять, елементів екологічної культури застосовується ціла низка сучасних методів та педагогічних прийомів. 

Одним із перспективних є метод проектів. Це спосіб організації педагогічного процесу, що базується на взаємодії педагога і вихованця між собою і довкіллям. Саме виконання учнями конкретного проекту забезпечує поетапний практичний підхід формування їх світогляду. Використовуються різномісні підходи застосування методу, що різняться як за цільовою установкою (ігровий, творчий, пізнавальний, вирішення проблеми, проект — вправа тощо), так і за складом учасників (колективний, груповий, індивідуальний) та терміном виконання (довготривалий, короткочасний). Саме використання цього методу найбільш повно сприяє формуванню екологічних знань учнів, збагаченню їх життєвого досвіду у процесі конкретної взаємодії, з об’єктами живої природи, формуванню понять про взаємозв’язки у природі, розвитку емоційно-чуттєвої сфери особистості дитини у процесі її спілкування з природою. 

У наукових працях Г. Тарасенко визначено ціннісне ставлення особистості до природи як ставлення до життя загалом. За таких умов відбувається формування у учнів нового екологічного мислення. З цією метою, вказує вчена, варто змінити агресивно-споживацький підхід до природи на любовно-творчий, який і стане основою розповсюдження етики і естетики на систему взаємовідносин людини і природи. Природа в освітніх закладах представлена, насамперед, як об`єкт наукового вивчення, що й обумовлює відповідні форми й методи навчально-виховної роботи. В той же час майже не акцентується увага на тому, що природа є соціальною цінністю, яка визначається моральними та естетичними імперативами, виробленими людською культурою. Педагог повинен розуміти, що основним об`єктом і предметом екологічної освіти й виховання має стати суб`єктивне, індивідуальне відображення соціальної цінності природи в свідомості вихованця, що відбувається в системі його ціннісних орієнтацій. У сучасному розумінні екологічна освіта повинна ґрунтуватись на екологічно-ціннісних принципах через поєднання біологічно-матеріальних та соціальних потреб. 

Основні екологічні поняття — взаємозв’язок живих істот одна з одною, довкіллям, різноманітний вплив людини на природу, розкриваються на уроках природознавства. І чим раніше учні їх засвоять, тим вагомішим буде результат. Адже в цей період виховуються основні риси характеру особистості спілкування з природою. Процес пізнання природи та її законів копіткий, він здійснюється шляхом спостережень та відкриттів. Відчуття краси, розуміння природи не приходить саме по собі. Найповніше забезпечують творчий розвиток кожного учня індивідуалізація та диференціація навчання. Велика увага приділяється на уроках природознавства вихованню спостережливості, пробудженню фантазії дитини, розвитку навичок проведення експериментів, розв’язанню творчих завдань, виробленню умінь порівнювати, аналізувати і знаходити шляхи розв’язання і проблемних ситуацій. 

Кожний проект маленький крок на шляху до екологічної культури, і краплина у те море життєвого досвіду, яке формує особистість. При цьому чітко визначається, коли і з якою метою буде використовуватись конкретний проект; місце та умови проекту (урок, позакласні заняття, домашнє завдання); за потреби забезпечується належним обладнанням; діти опрацьовують відповідну літературу, інформаційний матеріал; здійснюється систематичний контроль за його виконанням, за оформленням дібраних матеріалів. Виконання проекту дітьми розпочинається з визначення — «мої кроки від підніжжя до вершини», тобто з планування дій. При цьому необхідно враховувати психологічні особливості молодших школярів, які не дозволяють ставити перед ними надто віддалені завдання чи охоплювати одночасно декілька напрямків діяльності. 

Значна увага екологічному вихованню нами зосереджується на уроках української мови (навчання грамоти). При підготовці до уроку, чітко визначаються логічні зв’язки між його етапами. Створюються і розв’язуються проблемні ситуації, застосовуються різні форми і методи викладу навчального матеріалу, поєднується індивідуальна робота з колективною, самостійна з фронтальною, групова з роботою в парах. Для актуалізації опорних знань, умінь і навичок пропонуються підготовчі вправи, мотивуючи знання дітей і створюючи проблемні ситуації для наступної, пошукової діяльності. Велика увага також приділяється роботі учнів з художнім словом написанню творчих робіт. Саме цей вид роботи дає можливість кожному учневі виявити свою індивідуальність, оперуючи набутими на попередніх уроках знаннями, сприяє збагаченню лексичного запасу школярів, допомагає осмисленню різних функцій зображувальних засобів мови. З цією метою практикуються різноманітні вправи, які сприяють розвитку знань про довкілля та вихованню бережливого ставлення до навколишнього світу; проводяться зорові, слухові, зорово-слухові, пояснювальні, попереджувальні диктанти з природничо-екологічним змістом, які сприяють збагаченню словникового запасу учнів, розвитку мовленнєвої діяльності; використовуються дидактичний і роздатковий матеріал екологічного змісту. 

Для створення емоційно-чуттєвої атмосфери уроку демонструються репродукції картин художників-пейзажистів у супроводі класичної музики на тему природи. Впровадження екологічних проектів «Ліс дякує і сердиться», «Розвідка осінніх прикмет (весняних, зимових)» та інших на уроках української мови дають можливість зробити навчання школярів захоплюючим, різноманітним, особистісним і суспільно-значущим. 

На уроках читання при опрацюванні текстів з букваря, дітям демонструються мультимедійні презентації про життя птахів, звірів, їх значення у природі. 

Аналогічні методичні підходи також використовуються і на уроках математики (цікаві задачі про масу тварин, відстань перельоту птахів, визначення довжини тіла тварин, тривалість життя комах тощо). 

Значна увага екологічному вихованню приділяється на уроках образотворчого мистецтва і трудового навчання, виготовляючи попереджувальні знаки для правильної поведінки в природному середовищі, малюючи плакати екологічного змісту, оформлюючи відповідні проекти. Діти на уроках зображують мешканців лісу: диких тварин та птахів. Під час опрацювання теми уроку з образотворчого мистецтва «Їжачок-хитрячок» дітям демонструємо уривок із відеофільму, у якому розповідається про життя і користь їжачка. 

На уроках трудового навчання, після відповідної домашньої підготовки (збір інформації про життя черепахи), діти мають змогу власноруч виготовити аплікацію на тему «Весела черепашка». Усі роботи дітей виставляються на класному стенді. 

Екологічна компетентність повинна формуватись не лише на уроках, а й в позаурочний час. Виховні заходи екологічного змісту «Природа просить допомоги», «Охороняйте первоцвіти», «Зустріч птахів», «Розмова дерев», «Зелена аптека», «В гостях у мудрого лісовичка» допомагають розкрити естетичне, пізнавальне, оздоровче, практичне значення природи в житті людини, сформувати та розвинути знання про екологічні зв’язки про взаємозв’язки людини з природою. 

Результатом екологічної освіти та виховання є особистість із сформованими екологічними компетентностями та високим інтелектом, яка у майбутньому зможе розв’язувати екологічні проблеми на основі наукових знань процесів розвитку природи, керуючись національними гуманістичними ідеалами і традиціями. 

Система екологічного виховання, яка здійснюється на уроках та в позаурочний час, дає можливість учням зрозуміти: в яких фарбах, образах, словах, мелодіях постає перед кожним оточуючий світ, який відрив душі на різноманітні контакти з довкіллям, чи не байдужа вона, чи не проникло в неї зло, що доброго може внести кожен в навколишній світ. У результаті формується позитивний морально-психологічний клімат у класному колективі, особистий досвід дитини, її моральні риси. Це нам доводять спостереження, проведенні шкільним психологом. 

Екологічне виховання школярів початкових класів необхідно для їх гармонійного розвитку з природою. Результатом екологічної освіти та виховання учнів є особистість із сформованою екологічною культурою та високим інтелектом, яка в майбутньому зможе розв’язувати екологічні проблеми, а також на основі набутих наукових знань та керуючись національними гуманістичними ідеалами і традиціями буде всебічно зберігати природу, раціонально використовувати її ресурси.